Нова українська школа – навчання з радістю.

                Уряд схвалив Концепцію реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року. Реалізація Концепції створить умови для реформування загальної середньої освіти з урахуванням досвіду провідних країн світу.

Нова українська школа – основні принципи:

ДИТИНА — ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ

Нова школа буде враховувати індивідуальні особливості та здібності дитини.

БАТЬКИ – ПАРТНЕРИ

За основу концепції беруть педагогіку партнерства: співпраця між учителем, учнем і батьками, які мають стати рівноправними учасниками освітнього процесу. Вчителі допомагатимуть батькам здобувати спеціальні знання про розвиток дитини.  

Учитель зможе готувати власні авторські навчальні програми, обирати підручники, методи, стратегії, засоби навчання. Серед методів навчання застосовуватимуть: ігри, соціальні, дослідницькі проекти, експерименти, групові завдання.

УМОТИВОВАНИЙ ВЧИТЕЛЬ

Вчитель буде мати можливість вибору інституцій для підвищення кваліфікації.

НАВЧАННЯ ЗБІЛЬШИТЬСЯ ДО 12 РОКІВ

Шкільна освіта матиме 3 рівні: початкові класи - з 1 по 4, базова середня школа - 5-9 кл та профільна середня школа, яка передбачає навчання в ліцеї або закладах професійної освіти -10-12 кл.

Такий термін навчання пояснюється тим, що в усіх європейських країнах мінімальна тривалість здобуття повної загальної середньої освіти становить від 12 до 14 років. Саме за цей час дитина зможе засвоїти усі необхідні знання та визначитися щодо майбутньої професії. Тим не менш в Міносвіти кажуть, трирічна старша профільна школа може бути запроваджена тільки тоді, коли буде в країні відповідна мережа закладів та кошти на 12 років навчання.

АВТОНОМІЯ ШКОЛИ

Школи зможуть самостійно формувати освітні програми, складати навчальні плани і програми з навчальних предметів. Керівника школи обиратимуть на конкурсних засадах терміном до п'яти років. Він зможе обіймати посаду не більше як два терміни поспіль.

СПРАВЕДЛИВЕ ФІНАНСУВАННЯ

Проект Закону «Про освіту» запроваджує рівноправність доступу до бюджетного фінансування закладів освіти усіх форм власності. Законопроектом передбачено повну прозорість фінансування закладів освіти. Зокрема школи будуть зобов’язані оприлюднювати всі кошти, які надходять з бюджету та з інших джерел.

«ГРОШІ ХОДЯТЬ ЗА ДИТИНОЮ»

Цей принцип фінансування створено для підтримки дітей з особливими потребами, які можуть здобувати освіту разом з іншими дітьми у пристосованих для цього школах.

Наразі Міносвіти та Міністерство соціальної політики планують вирахувати про яку суму на дитину йдеться, враховуючи її потреби.

«ТАК» — ІНКЛЮЗИВНІЙ ОСВІТІ

Для учнів з особливими потребами створять умови для навчання спільно з однолітками. Для таких дітей буде запроваджено індивідуальні програми розвитку, включаючи корекційно-реабілітаційні заходи, психолого-педагогічний супровід.

НОВА ШКОЛА — МЕНШЕ ІНТЕРНАТІВ

Є прямий взаємозв’язок між концепцією нової школи та поступовим ліквідуванням інтернатів. Створення інклюзивних класів, за словами Уповноваженого президента з прав дитини Миколи Кулеби, дозволить дитині залишатись в родині, а не в інтернатному закладі.

Психологічна готовність до навчання в школі

«Бути готовим до школи – не означає уміти читати, писати і рахувати. Бути готовим до школи – означає бути готовим усьому цього навчитися». Л. А. Венгер, дитячий психолог.

Шановні батьки, кожен з вас бажає добре підготувати дитину до навчання в школі. Наші поради допоможуть вам у цій справі:

Більше спілкуйтесь з дитиною, розширюйте її загальну обізнаність.

Розповідайте про школу, налаштовуйте на позитивне відношення до навчання.

Розвивайте мовлення – дитина має вміти пояснити свою думку.

Особливу увагу зверніть на підготовку руки дитини до письма. Для цього не потрібно писати букви та цифри, краще малювати, ліпити, вирізувати, займатись конструюванням тощо. Перевірте, чи правильно дитина тримає ложку, олівець. Чи вміє зав’язувати шнурки.

Дуже добре, якщо дитина відвідує дошкільний заклад. Підтримуйте зв'язок з вихователем, психологом – цікавтесь успіхами дитини, підтримуйте у разі невдач.

Підтримуйте допитливість, заохочуйте до вирішення різноманітних завдань, грайте у школу, причому не завжди вчителем можете бути ви, нехай і малюк іноді буде приміряє на себе цю роль.

Не сваріть за помилки, дитина має право на помилку. Пояснюйте як можна її виправити.

Ні в якому разі не лякайте школою.

Готуємо руку до письма

Підготовка руки дитини до письма є необхідною умовою підготовки до школи та одним із компонентів успішного навчання. Від того як розвинена моторика рук у дитини буде залежати і рівень розвитку мовлення дитини.

Адже мова вдосконалюється під впливом кінетичних імпульсів від рук, точніше – від пальців.

Готувати руку дитини до письма можна за допомогою спеціальних вправ з дрібними предметами /викладання з частин цілого, перекладання дрібничок з однієї ємкості в іншу, перебирання крупи,  нанизування намистин, складання пазлів тощо/, ігор з мозаїкою, пальчикових вправ, малювання, ліплення, конструювання, аплікації тощо.

Існує безліч вправ з підготовки руки до письма: робота з трафаретами, шаблонами, фігурними лінійками; вправи на штриховку намальованих об’єктів, малювання по крапкам /дитині необхідно з’єднати крапки у певній послідовності, щоб отримати зображення предмета/, малювання візерунків по клітинкам за зразком /продовж візерунок/ або під диктовку дорослого /графічний диктант/ і багато іншого. Все обмежується лише фантазією самих батьків.

Не слід писати з дитиною букви, навіть у спеціальних прописах. Адже в школі існує ціла методика навчання письма і малюку буде важче переучуватися, ніж навчитися відразу правильно. Якщо дитина знає букви і виявляє інтерес до їх написання, то можна писати друковані літери по клітинках.

Головне, щоб усі ці ігри, вправи, різноманітна діяльність викликала інтерес у дитини. А якщо не все відразу виходить вдало – не засмучуйтесь, не сваріть, не критикуйте і ні в якому разі не порівнюйте дитину з тими, хто вже вміє щось робити краще. Доцільніше буде підтримати і похвалити за старанність, а через деякий час порівняти якість виконання завдань самою дитиною /що було і що стало/.

Будьте терплячими, послідовними, доброзичливими. Проявляйте розумну наполегливість, висувайте реальні вимоги. Отримуйте разом з малюком задоволення від спільної діяльності. Тоді успіх вам гарантовано!

Чи готова дитина до школи

Це питання хвилює майже усіх батьків старших дошкільників.  З’ясувати рівень готовності дитини до навчання Вам допоможе практичний психолог дошкільного закладу, який відвідує ваш малюк. Завдяки комплексу методик психолог вивчає усі складові готовності дитини до школи. І в ході індивідуальної консультації повідомить Вам результати досліджень, окреслить коло проблемних моментів (якщо такі є), порадить як їх вирішити.        

Нескладний тест допоможе Вам самостійно визначити  особливості розвитку дитини, рівень готовності її до навчання. Надайте, будь-ласка, відповіді «так» або «ні» на запропоновані питання.                     

Чи хоче Ваша дитина йти до школи?

Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?

Чи може дитина самостійно робити якусь справу, що потребує зосередженості впродовж 30 хв. (напр.. збирати конструктор)?

Чи Ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?

Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?

Чи може Ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?

Чи вміє вона відміняти іменники за числами?

Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами?

Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і назад?

Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?

Чи правильно, що Ваша дитина має тверду руку?

Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?

Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?

Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?

Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?

Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі: помідори, морква, цибуля)?

Чи любить Ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?

Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

Підрахуємо бали:

Кожна позитивна відповідь оцінюється в 1 бал. Результати залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту.  Отже, якщо їх:

   15 – 18 – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, зможете достатньо легко подолати;

   10 – 14 – ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які ви відповіли “ні”, підкажуть Вам, над чим іще потрібно попрацювати;

   9 і менше – почитайте спеціальну літературу, отримайте консультацію психолога,  приділяйте більше часу заняттям з дитиною і зверніть увагу на те, чого вона не вміє.

   Результати можуть Вас розчарувати. Але пам’ятайте, що всі ми – учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс якостей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані Вами для розвитку дитини, легко і весело можна виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом – з усіма, хто має вільний час і бажання взаємодіяти з дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.

Що таке дисципліна.

В дошкільному віці дисциплінованість як риса характеру перебуває лише в стадії становлення. Важливо сформувати основи цієї морально-вольової якості, насамперед через активну слухняність (вміння дитини слухатись дорослого, виконувати поставлені ним завдання, поради, вказівки).

Для маленької дитини визначальну роль відіграє бажання «бути хорошою», заслужити похвалу близьких. З віком, поступово слід підводити дітей до розуміння значущості вимог дорослих та свідомого їх виконання.  Головна умова успіху виховної роботи — відповідність вимог розумінню дитини, їх аргументованість та доцільність, зв'язок з інтересами дитини і потребами життя. Необхідними є: дотримання режиму життя малюка, єдність вимог дорослих до поведінки дитини в різних життєвих ситуаціях; чіткі пояснення дорослими мотивів власної поведінки та своїх вимог до дитини, що сприяє взаємній повазі малюка й дорослого. А наші прості рекомендації допоможуть у формуванні такої важливої риси, як дисциплінованість.

Подавайте добрі приклади. Поводьтесь так, щоб дитина не бачила суперечностей у ваших словах і діях.

Чітко визначайте межі дозволеного. Погодьте з чоловіком (дружиною) спільну лінію поведінки, щоб не сперечатись в присутності дитини. Потім поясніть їй сутність обмежень.

Проявляйте наполегливість. Визначивши межі дозволеного, вимагайте дотримання встановлених вами правил без жодних відступів і поблажок.

Проявляйте сталість. Якщо сьогодні дозволити дитині щось зробити або взяти, забудьте про післязавтрашню заборону при повторенні ситуації.

Вводьте в «уроки дисципліни» гру. Така ситуація передбачає перетворення нудного навчання в захопливе заняття.

Відвертайте увагу. Якщо дитина вередує, переключіть її увагу на щось інше, привабливе для неї. Наприклад, дайте їй в руки старий транзистор, який вона може спокійно доламати, полишивши  телевізійний пульт.

Оцінюйте не дитину, а її вчинки. Краще скажіть: «я не люблю, коли ти б`єш чашки з сервізу», аніж «ти такий незграбний».

Повторення – мати науки: навіть найкмітливіша дитина одразу не запам`ятає всі заборони і накази. Головне – не лінуйтеся і частіше пояснюйте сутність усталених в родині обмежень і правил поведінки. У дітей «коротка пам`ять». Строго зауважте пустунові одразу ж, коли він завинив, бо він не зрозуміє і не запам`ятає уроку.

Не читайте нотацій. Одне коротке зауваження набагато ефективніше.  

Пояснюйте дитині мотиви вашої поведінки. Якщо вона розуміє, чого ви очікуєте від неї, їй легше розібратись у суперечностях, які її пригнічують.

Залучайте дитину до прийняття рішень. Радьтесь з нею, цікавтесь її думкою, запропонуйте два виходи зі складної ситуації і разом обговоріть, який кращий. Розмірковування – своєрідний маневр для відвертання уваги.

Запобігайте конфліктній ситуації. Краще попередити її, аніж потім шукати вихід. Скажімо, вирушаючи у подорож на машині чи поїздом, візьміть для кожної дитини улюблені іграшки.

Будьте поблажливими до непосид. Малята не можуть тихо всидіти понад кілька хвилин на концерті або слухняно йти поряд з вами на прогулянці.

Любіть дитину. Якщо ви звертаєте на неї увагу лише тоді, коли вона вередує, б`ється чи кусається, не сподівайтесь на добрі результати від спонтанних виховних заходів. дитина буде це робити задля того, щоб привернути вашу увагу.

І головне. Будьте самі прикладом культурного поводження з іншими людьми та предметами довкілля.             

Готуємо до школи

«Роки чудес» — так називають перші п'ять років життя дитини. Закладені в цей час емоційне ставлення до життя, до людей, наявність або відсутність стимулів до інтелектуального розвитку визначають подальшу поведінку та спосіб мислення людини.

Готовність дитини до школи залежить передусім від батьків. Якщо дитина відвідує дитячий садок, то це також значною мірою залежить і від вихователів, адже підготовка дитини до школи передбачена про­грамою дитячого садка.

Особливої уваги потребують так звані «домашні діти», які не відвідували дитячий садок. Вони, як правило, менш комунікабельні, важче встановлюють контакти з дорослими та одно­літками, не дуже комфортно почуваються в колективі, бояться залишатись у школі без батьків.

Часто батьки помилково вважають ос­новними показниками готовності до школи оз­найомлення дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак це мало впливає на успішність навчання. Відсутність цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх формування передбачаєть­ся програмою та методикою навчання в школі. А найважливіше, щоб дитина була психологічно готова до шкільного навчання.

Психологічна готовність до школи — це та­кий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування навчальної діяльності.

Компоненти психологічної готовності:

Мотиваційний (бажан­ня чи небажання дитини навчатися). Він дуже важливий, бо від нього залежить входження ди­тини в нову для неї діяльність, яка відрізняєть­ся від ігрової своєю обов'язковістю, розумовим напруженням, необхідністю подолання труд­нощів тощо

Інтелектуальний (це загальна обізнаність, яка характеризується обсягом знань про навколишній світ; рівень розвитку пізнавальної сфери)

Вольовий (виявляється в умінні керувати своєю поведінкою, у пев­ному рівні розвитку довільності пізнаваль­них процесів; вміння довільно виконувати дії, робити не тільки те, що цікаво, а й те, що потрібно, дово­дити розпочату справу до кінця).

Емоційний (дитина іде до школи із задоволен­ням, радістю, довірою. Ці переживання роблять її відкритою для контактів з учителем, новими товаришами, підтримують впевненість у собі, прагнення знайти своє місце серед однолітків. Важливим моментом емоційної готовності є переживання, пов'язані з самою навчальною діяльністю та її першими результатами)

Особистісний До початку навчання в школі у дитини має бути сформована адекватна самооцінка, яка визначає характер ставлення до різних видів діяльності, впливає на взаємини з однолітками, вчителем, стимулює або затримує просування школяра в навчальній діяльності.

На підставі самооцінки складається і рівень домагань, який, на погляд дитини, їй під силу. Популярність дитини у групі, її загальна самооцінка залежить насампе­ред від успіху, який вона намагається здобути в сумісній дитячій діяльності.

Навички спілкування за однолітками і дорослими. Навички спілкування дитини з дорослим дуже важливі, але цього недостатньо для форму­вання комунікабельності. Вони повинні допов­нюватись розвитком уміння спілкуватись, взає­модіяти з ровесниками.

Спілкування з однолітками сприяє успішній адаптації в дитячому колективі, допомагає на­лагоджувати стосунки, зважаючи на думку ото­чення, без прагнення зайняти кращі ролі з ви­користанням залякування, погроз, конфліктів.

Сформованість уявлень дитини щодо певної статі і володіння відповідними формами поведінки.

Отже, готовність дитини до школи, її май­бутній успіх тісно пов'язані з тим, як вона ставиться до школи, наскільки контактує з однолітками і дорослими, як поводиться в конфлікт­них ситуаціях.

Перший ювілей

Вашій дитині виповнилося вже 5 років. Свято, привітання, подарунки… Авжеж – це перший ювілей! Дитина з кожним днем стає все розумнішою та самостійною.   

Як часто дорослі говорять, що вони не люблять свій день народження. А причиною тому можуть бути дитячі спогади: можливо подарунок отримав не такий, як хотілося, або не дозволили запросити в гості друзів тощо.

Але ж цей день важливий для кожної людини і особливо для маленької! Тому не можна збирати гостей тільки для того, щоб посидіти за святковим столом. У цей день дитина повинна відчути себе найголовнішою. Довкола неї повинні відбуватися сюрпризи та чудеса.

Слід підготуватися до свята заздалегідь. Визначитися із кількістю гостей, і, обов’язково серед них повинні бути діти. Необхідно продумати цікаві ігри та завдання. В цьому віці у дитини зароджується почуття гумору, тому веселі конкурси і вікторини стануть у нагоді. Підготуйте призи, але їх повинно вистачити на всіх. Якщо ви сумніваєтеся, що впораєтесь із організацією свята – порадьтеся із спеціалістами.

Перед приходом гостей нагадайте малюкові як треба зустрічати їх, як приймати подарунки.

Кілька корисних порад для влаштування незабутнього дня народження :

Зробіть дитині хоча б маленький, але приємний сюрприз (дзвінок-привітання від героя казки, лист від улюбленого героя мультфільму, сюрприз під подушкою тощо)

Не слід влаштовувати свято лише для дорослих, обов’язково повинні бути діти, причому бажано ті, з якими товаришує ваша дитина.

Напишіть невеликий сценарій свята (зазначте конкурси, ігри, що і коли ви будете робити, передбачте зміну діяльності)

Підготуйте матеріал для проведення ігор та вікторин.

Криза 6-ти років.

Усім відомо, що до початку шкільного віку дитина різко змінюється. Вік 6-7 років називається віком «витягування» (дитина швидко витягується вгору) або віком зміни зубів (до цього часу зазвичай з'являються постійні зуби). Однак головні зміни полягають у зміні поведінки.

Дитина починає кривлятися та вередувати без жодної причини. В її поведінці з'являється щось навмисне, безглузде і штучне, блазнювання і навіть клоунада.

Зазначені риси є головними симптомами перехідного періоду від дошкільного до шкільного віку. Цей період отримав у психології назву КРИЗИ 7 РОКІВ. У цей час відбуваються важливі зміни в психічному житті дитини. Сутність цих змін відомий радянський психолог Л.С. Виготський визначив як втрату дитячої безпосередності. За поведінкою дитини дорослі легко можуть зрозуміти, що думає, відчуває і переживає маля. Втрата безпосередності свідчить про те, що між переживанням і вчинком «вклинюється» інтелектуальний момент - дитина хоче щось показати своєю поведінкою, вигадує для себе новий образ, хоче зобразити те, чого немає насправді.

У цей період виникають нові труднощі у її відносинах з близькими. На 7-му році життя виникає нова реакція на вказівки дорослих: у звичних ситуаціях дитина ніяк не реагує на прохання чи зауваження батьків, робить вигляд, що їх не чує. А тепер в її поведінці з'являються неслухняність, суперечки з дорослими, заперечення з будь-яких приводів.

У родині малюки починають демонструвати дорослу поведінку. Дитина може зображати конкретного члена сім'ї (бабусю, дідуся, батька), або прагнути до виконання «дорослих» обов'язків.У дітей з'являється інтерес до свого зовнішнього вигляду. Вони довго вибирають собі одяг, сперечаються з цього приводу з батьками, намагаються виглядати дорослішими, часто відкидають запропонований наряд зі словами: «Я вже дорослий, не хочу це вдягати!».

Минулий дитячий образ знецінюється, заперечується, відкидається. Дитина намагається взяти на себе нові обов'язки і зайняти позицію дорослого. У звичній ситуації вона намагається порушити правила, які виконувалися нею раніше, щоб затвердити себе в новій ролі.

Перш за все малюк починає розуміти і усвідомлювати власні переживання. Виготський підкреслював істотну різницю між переживанням тих чи інших почуттів (радості, образи, смутку) і відповідними відчуттями («я радію», «я засмучений», «я сердитий »...) У 7 років виникає осмислене орієнтування у власних переживаннях: дитина відкриває сам факт їх існування.

У цьому віці значно розширюється життєвий світ малюка. У його спілкуванні з дорослими виникають нові теми, не пов'язані з сімейними побутовими подіями. Діти починають цікавитися політикою, походженням планет, життям в інших країнах, морально-етичними питаннями і т. ін.

У сфері контактів з дорослими дитина повинна розуміти, як потрібно поводитися з лікарем, продавцем у магазині, вихователем.

Характер спілкування з однолітками до кінця дошкільного віку також змінюється. З'являється дружба, прихильність, турбота про інших. Спілкування дітей все більше підпорядковується правилами, прийнятим в дитячих спільнотах. Починають працювати правила черги, справедливості та ін.

Поради батькам:

{C}·         Вчіть дитину керувати своїми емоціями на своєму власному прикладі.

{C}·         Проявляйте увагу до малюка, демонструйте йому свою любов, заохочуйте гарну поведінку, цікавтеся його дружніми відносинами, давайте поради, ставте питання (спілкуйтеся з ним на рівних).

{C}·         Перевірте рівень знань дитини, наскільки вона психологічно, інтелектуально і морально готова до шкільного навчання.

{C}·         Підготуйте малюка до зміни способу життя і до його нової соціальної ролі школяра.

Поради батькам майбутніх першокласників

Заздалегідь готуйте дитину до шкільного життя:

{C}ü {C}підтримуйте дитину у прагненні бути школярем, виявляй­те інтерес до її справ і досягнень, допомагайте  першокласнику підтверджувати значущість його становища і діяльності;

{C}ü {C}обговорюйте з дитиною ті норми і правила, з якими вона зіткнулася у школі. Пояснюйте їй доцільність цих правил;

{C}ü {C}організуйте раціональний розпорядок дня першокласника;

{C}ü {C}намагайтеся передбачити та попередити ті проблеми, які можуть виникнути у дитини на першому етапі навчання;

{C}ü {C}емоційно підтримуйте бажання першоклас­ника досягти успіху, схвалюючи його: «Молодець!», «Як гарно!»;

{C}ü {C}поважайте думку своєї дитини про педагога: для дитини цього віку вчитель (вихователь) часто є більш авто­ритетним, ніж батьки;

{C}ü {C}не залякуйте дитину школою, але й не забувайте, що на­вчання — це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи істотно змінив життя дитини, але він не має позбавляти її радощів, ігор. Давайте зрозуміти першоклас­нику, що у нього буде час і для дозвілля.

Вчимо малюка читати

В якому віці треба навчати дитину читати? Не квапте події. Якщо вашій дитині 3-4 роки, навряд йому хочеться сидіти над книгами, швидко читати чи складати букви в склади. В цьому віці ще рано починати вчити дитину читати, якщо звичайно, вона сама не виявляє бажання до цього. Інша справа,  5 - 6 років. У віці, фактично підготовчому до школи, дітей бажано  навчити читати і писати прості слова друкованими літерами. Зазвичай з цим справляються вихователі в дитячих садах. Але ті діти, що не ходять в садок по тим або іншим причинам, можуть отримати ці знання від батьків або бабусі з дідусем. І, якщо ви її навчите читати, то перший стрес від школи вона переживе легше.

Методик на світі досить багато. Всі вони схиляються до висновку, що навчання дитини читання полягає в постійному повторенні. Але для цього не потрібно сидіти цілий день і товкмачити одне і те ж. Потрібно зацікавити дитину і кращий помічник у цьому – гра. 

       Добре, якщо ви купите буквар, автором якого є М.С.Жукова. Цей посібник   ефективно допомагає дитині зрозуміти, яким чином складати букви в склади, читати по складах, а потім вже і цілими реченнями. В ньому не так багато картинок, але їх достатньо, щоб дитина не нудьгувала. Важливо правильно вимовляти приголосні – тільки звуками, тобто не Ме, не Ем, а просто «М» і все. На кожному наступному занятті повторюйте те, що вчили в попередньому. Це сприятимуть кращому формуванню навичок читання. Коли вивчіть частину звуків, можна вчити дитину читати по складах. Насправді це не так складно, як здається. Розберемо склад «Ма». Подивіться в букварі, як буква «М» біжить до букви «а». Так і вчіть дитину читати по складах: «м-м-м-ма-а-а-а-а». Дитина повинна зрозуміти, що перша буква біжить до другої, і в підсумку звуки вимовляються злито, разом. Перші склади, яким слід навчити дитину читати, повинні бути нескладними, складатися з двох звуків: МА, ЛА, НА. Дитина повинна зрозуміти, як звуки складаються у склади, засвоїти алгоритм читання по складах. На початку навчання уникайте складів з йотованими голосними «я», «е», «ю» і складними у вимові приголосними – шиплячими «ф», «ш», «щ»,«ч». Після того, як дитина вже почала читати по складах, що складаються з двох літер, починайте давати їй більш складні склади, в яких голосна йде попереду приголосної: АВ, ОМ, ВУС, ЕХ. Та вчіть читати перші прості слова: МА-МА, РА-МА. Стежте за вимовою звуків.

       Не намагайтеся відразу навчити дитину читати швидко, або виразно. В першу чергу, вона повинна навчитися складати склади самостійно, тобто оволодіти простою технікою читання. Нехай спочатку це буде дуже повільно. Але ви терпляче виправляйте помилки, немов граючи. Адже гра — це завжди розслаблення, відсутність стресу. А саме це і потрібно, щоб сформувати у дитини навички читання.

       Не робіть довгих перерв, тренуйте визначення і вимову складів не тільки під час безпосередніх занять з букварем, але і, наприклад, на прогулянках. Звертайте увагу дитини на вивіски, заохочуйте читати вже знайомі склади, показуйте і звертайте увагу на незнайомі поєднання букв. Поступово ускладнюйте завдання.

       Зацікавити дитину читанням можна спеціальними іграми та прийомами:

       Граючись із малюком, створюйте ситуації, в яких необхідно буде щось прочитати. Наприклад, пограйте з дитиною у школу, при цьому нехай малюк виконує роль учителя. Або запропонуйте гру в листоношу, де треба рознести підписані листи і посилки. Допоможіть малюку прочитати надпис, а роздати пошту він зможе сам. 

       Дуже подобається дітям шукати  іграшки за записками: іграшка десь схована ( «під столом», «у шафі»), і пошукавши в певному місці, дитина знаходить записку із вказівкою наступного місця.

            Можна включити читання в будь - яку гру, наприклад, «готуємо обід для ляльки»: читаємо і викладемо з розрізної азбуки назви страв тощо.

          Дуже цікаво разом писати листи на комп'ютері або на папері. Починати треба з простих слів, поступово ускладнюючи завдання. Потім можна навіть придумати казки, віршики тощо.

          Ось іще одне цікаве завдання для вдосконалення навичок читання: завести щоденник прогулянок. У нього можна записувати назви усіх тварин, птахів, машин, імена знайомих, яких зустріли. Можна зібрати гербарій і підписати рослини; складати план прогулянок, зазначивши місця, куди ви збираєтесь.

     Варіантів таких ігор і завдань дуже багато, головне, щоб вони приносили задоволення вам і дітям. 

Формуємо дисциплінованість і відповідальність

В дошкільному віці дисциплінованість як риса характеру перебуває лише в стадії становлення. Важливо сформувати основи цієї морально-вольової якості, насамперед через активну слухняність (вміння дитини слухатись дорослого, виконувати поставлені ним завдання, поради, вказівки). Це необхідно здійснювати вже у ранньому та молодшому дошкільному віці, коли батькам потрібно встановити розумну межу між свободою, незалежністю, самостійністю 2—3 річної дитини та її безпекою. В цьому віці у більшості дітей з’являється прагнення бути слухняними, що ґрунтується на емоційно-позитивному ставленні малюка до улюблених дорослих та визнанні їхнього авторитету, прагненні отримувати схвалення ними своєї поведінки, наслідувати їх. Спочатку поняття «дисципліна» вводиться інтонацією голосу, виразом обличчя, жестами, а вже згодом словами заборони «не можна». До 3 років дитина ще не розуміє зв`язку між причиною і наслідком. Вона відчуває, що ось зараз вчинила недобре і що ви гніваєтесь, але їй ще потрібен час, щоб пов’язати певний вчинок з безпосередньою реакцією на нього. Тому вказуйте на її помилки одразу ж, щоб вона могла поєднати для себе свою дію і ваш осуд.

Граматика дисципліни (поради батькам)

Подавайте добрі приклади. Поводьтесь так, щоб дитина не бачила суперечностей у ваших словах і діях.

Чітко визначайте межі дозволеного. Погодьте з чоловіком (дружиною) спільну лінію поведінки, щоб не сперечатись в присутності дитини. Потім поясніть їй сутність обмежень.

Проявляйте наполегливість. Визначивши межі дозволеного, твердо вимагайте дотримання встановлених вами правил без жодних відступів і поблажок.

Проявляйте сталість. Якщо сьогодні дозволити дитині щось зробити або взяти, забудьте про післязавтрашню заборону при повторенні ситуації.

Вводьте в «уроки дисципліни» гру. Така ситуація передбачає перетворення нудного навчання в захопливе заняття.

Відвертайте увагу. Якщо дитина вередує, переключіть її увагу на щось інше, привабливе для неї. Наприклад, дайте їй в руки старий транзистор, який вона може спокійно доламати, полишивши  телевізійний пульт.

«Фізичне усунення». Якщо вам не до вподоби постійні посягання на улюблений порцеляновий сервіз, простіше прибрати його з очей малого.

Убезпечте оселю. Облаштуйте квартиру так, щоб дитина могла гратись і обстежувати всі цікаві їй місця без вагань і вашого постійного «не можна».

Оцінюйте не дитину, а її вчинки. Краще скажіть: «я не люблю, коли ти б’єш чашки з сервізу», аніж «ти такий незграбний».

Повторення – мати науки: навіть найкмітливіша дитина одразу не запам’ятає всі заборони і накази. Головне – не лінуйтеся і частіше пояснюйте сутність усталених в родині обмежень і правил поведінки. У дітей «коротка пам’ять». Строго зауважте пустунові одразу ж, коли він завинив, бо він не зрозуміє і не запам`ятає уроку.

Не читайте нотацій. Одне коротке зауваження набагато ефективніше.  

Пояснюйте дитині мотиви вашої поведінки. Якщо вона розуміє, чого ви очікуєте від неї, їй легше розібратись у суперечностях, які її пригнічують.

Залучайте дитину до прийняття рішень. Радьтесь з нею, цікавтесь її думкою, запропонуйте два виходи зі складної ситуації і разом обговоріть, який кращий. Розмірковування – своєрідний маневр для відвертання уваги.

Запобігайте конфліктній ситуації. Краще попередити її, аніж потім шукати вихід. Скажімо, вирушаючи у подорож машиною чи поїздом, візьміть дитині улюблені іграшки.

Будьте поблажливими до непосид. Малята не можуть тихо всидіти понад кілька хвилин на концерті або слухняно йти поряд з вами на прогулянці.

Любіть дитину. Якщо ви звертаєте на неї увагу лише тоді, коли вона вередує, б`ється чи кусається, не сподівайтесь на добрі результати від спонтанних виховних заходів. дитина буде це робити задля того, щоб привернути вашу увагу.

Основні правила сімейного виховання

Подавайте дітям приклад хорошої поведінки. Діти вчаться, наслідуючи дорослих. Ваша поведінка – приклад для дитини.

Змінюйте оточення, а не дитину. Ліпше тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.

Висловлюйте свої бажання позитивно. Кажіть дітям, чого ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте.

Висувайте реальні вимоги. Запитуйте себе, чи відповідають ваші вимоги віку дитини, ситуації, в якій вона опинилася. Ви маєте бути більш терпимими до маленьких та хворих дітей.

Не надавайте надто великого значення заохоченням і покаранням. З дорослішанням дитини покарання і заохочення стають усе менш результативними. Пояснюйте причину, яка впливає на ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими – використовуйте тактику переключення уваги.

Обирайте виховання без побиття та крику. На початку крик та фізичні покарання можуть здаватися результативними, але незабаром виявиться: щоразу ви змушені бити все сильніше, щоб досягти бажаного результату. Постійні докори також шкідливі, можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру. Покарання не допомагають виробити навички самоконтролю і поваги до інших. Пам’ятайте: коли дитина дістала ляпас, вона стає надто сердитою, знервованою, збудженою, тому не може зрозуміти, за що і чому її покарано.

Допомагайте  дітям поводитися краще, даючи їм вибір. Не сперечайтеся з дитиною про справи, які не мають великого значення. Дозволяйте зробити вибір: нехай сама вирішує, у що одягатися, що їсти. Це попередить прояви образи, непокори. Дитина не дорікатиме, що ви її постійно контролюєте.

Проявляйте свою любов. Саме любов є найважливішою потребою всіх дітей і однією з основних передумов їхньої позитивної поведінки. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість в собі, викликає почуття власної гідності.

Прислуховуйтеся до того, що говорить ваша дитина. Цікавтеся тим, що робить і відчуває  дитина.

Визначте певні обмеження для дітей. Усі взаємостосунки, зокрема ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються безпечніше, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.

Використовуйте сміх для того, щоб розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Умійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміятися за кожної слушної нагоди.

Намагайтеся побачити світ очима вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як ви почувалися, коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався вам світ дорослих, якщо з вами чинили несправедливо.

Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте її докладати до цього зусиль. Хваліть її за хорошу поведінку.

Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до її думки. Якщо ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.

Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться безпечніше, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.

Будьте послідовними в дотриманні правил, встановлених у сім’ї. Намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.

Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить вам задоволення. Якщо ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити, залиште її на кілька хвилин, порахуйте до 10 і заспокойтеся.

І пам’ятайте: діти мають право на позитивне ставлення до себе. Україна зобов’язалася дотримуватися принципів Конвенції ООН з прав дитини. У цій Конвенції виголошено, що діти мають право на захист від будь-яких форм фізичного і психічного насильства та навмисного приниження.