Як правильно будити дитину

     Вранці буває дуже важко розбудити дитину і зібратися до дитячого садочку. Як зробити це  без емоційних спалахів і сварок? Чи можна не псувати настрій собі та малюку на весь день? Так, це можливо!

     Спокійно увійдіть до кімнати дитини, не поспішайте, легенько торкніться ліжка, лагідно погладьте ніжку, ручку, пошепки, по-таємничому промовте ім’я.

     Надайте дитині можливість прокинутись, потягнутися, полежати кілька хвилинок із заплющеними очима. Добре, якщо малюк відкриє очі і побачить посмішку на вашому обличчі та улюблену яскраву іграшку, яка вже скучила за ним.

     Знайдіть привід для того, щоб дитина захотіла піднятися рано. Можливо це буде якийсь сюрприз, можливо улюблена іграшка вже дуже зголодніла.

     Збирання до садочку також можна організувати доволі цікаво. Якщо дитина вміє одягатися сама – похваліть її за це. Можна навіть влаштувати певне змагання: хто перший взує черевики. Попросіть у малюка допомогу під час зборів (подати вам певну річ тощо) і, обов’язково, подякуйте за це. Дитина відчуватиме себе дорослішою, в цьому віці діти дуже полюбляють допомагати, тому настрій малюка покращиться.

     І пам’ятайте, що ваш ранковий настрій є запорукою того, як пройде весь день у вас і вашого малюка.

Будьте терплячі та налаштовуйтесь на позитив!

Ваш малюк уже дошкільник

Дошкільний вік – особливий період, пов'язаний із становленням дитини як особистості. Дошкільнята перевіряють стають більш незалежними, самостійними людьми. Вони хочуть розмовляти з вами про те, що бачать і про що думають, а не так, як раніше, просити про щось за допомогою одного-двох речень. У ці роки мозок дитини розвивається швидше, ніж будь-коли, і діти стають дуже допитливі, прагнуть з'ясувати, на що здатні їхні тіла – бігати, стрибати, здійматись на всілякі вершини.

Сподіваємось, що наші поради про виховання дітей дошкільного віку стануть вам у нагоді

Безпека і здоров’я перш за все

Дитина в цьому віці нагадує «вічний двигун», а розумна обережність, ще сформована недостатньо, тому середовище життєдіяльності малюка повинно бути безпечним. Слід переглянути меблі, іграшки, інвентар, яким користується дитина, щоб запобігти травмуванню.

Пояснюйте дитині, як слід поводити себе на вулиці, із незнайомцями тощо, тобто формуйте у дитини навички безпечної поведінки.

Пам’ятайте правило: «Краще попередити, ніж потім усувати наслідки».

Телебачення, відеоігри мають бути обмежені до однієї години на день. Замініть їх малюванням, піснями, танцями, невеликими домашніми постановками із розігруванням казок і смішних історій, а також обов’язковими прогулянками на свіжому повітрі.

Вибирайте іграшки, безпечні для малюка. Вони мають бути із безпечних матеріалів. Пояснюйте що не слід робити і чому (неможна дрібні деталі конструктору або мозаїки брати в рот тощо). Грайте разом з дитиною, показуючи способи використання різноманітних матеріалів.

Зверніть увагу на збалансованість харчування і раціональний режим дня, в якому доцільно чергуються періоди відпочинку, фізичної активності, розвивальної, ігрової діяльності.

Формуємо самостійність

Дитина отримує задоволення, коли має змогу допомогти дорослому, зробити щось робить щось власноруч. Тому підтримуйте бажання малюка бути корисним, не відштовхуйте його. Фрази на кшталт: «ти ще не вмієш…», «мені треба буде ще раз це зробити після тебе…» можуть ранити душу дитини, сприяти зниженню самооцінки.

Заохочуйте маля до самостійності в побуті. Це стосується харчування, одягання, прибирання іграшок тощо. У разі потреби можна і надати допомогу. Все залежить від особливостей вашої дитини, але не варто повністю одягати малюка, яким в змозі це зробити сам, а потребує допомогу лише у застібанні ґудзиків. 

Пам’ятайте правило: «Не слід робити за дитину те, що вона може зробити сама»

Доброзичливі відносини

Поважайте дитину, надавайте їх право вибору в певних ситуаціях: яке відерце візьмемо в пісочницю – синє чи зелене, яку шапочку одягнеш – червону чи жовту.

Не використовуйте занадто багато заборон. Слово «неможна» не повинно звучати більш, ніж «можна». Поміняйте його на «спробуй зробити це таким способом» або «зробімо це разом».

Не забувайте хвалити дитину за добрі вчинки, діти дуже хочуть бути хорошими і отримувати позитивну оцінку з боку дорослих.

Заохочуйте малюка до взаємодії і вами, з іншими дітьми. Пояснюйте правила поведінки з іншими людьми.

Щоб малюк зростав розумним.

Грайте з дитиною в ігри, малюйте, заохочуйте до творчості.

Вчіть спостерігати за змінами в природі, спільно робіть поробки зі природного матеріалу.

Читайте книжки, вчіть віршики, обговорюйте ілюстрації.

Звертайте увагу на навколишнє, що оточує малюка: призначення предметів, які використовує людина, матеріали, з яких вони виготовлені; різноманітність об’єктів (магазин, аптека, школа тощо), людей, які там працюють; на транспорт, який дитина бачить на вулиці – все це сприяє розширенню кругозору.

Не відштовхуйте дитину, якщо вона питає вас про щось. Краще запропонуйте спільно знайти відповідь. Тим самим ви підтримаєте допитливість малюка і будете вчити його способам отримання інформації.

І головне – завжди пам’ятайте, що дитина пізнає світ через гру.  Саме гра сприяє всебічному розвитку дитини.

За матеріалами  childdevelop.com.ua

Дідусі та бабусі,

чи варто приймати участь у вихованні дитині

У Вас народилась дитина. Це велике щастя і разом із Вами радіють Ваші батьки, бо тепер вони стали бабусями й дідусями.

Як побудувати стосунки, щоб виховні впливи різних поколінь не шкодили малюку і не псували життя дорослим? Батьки по-різному ставляться до участі бабусь і дідусів у виховному процесі. Деякі мами і тата із задоволенням використовують допомогу бабусь-дідусів – із малям посидіти, погуляти, погодувати. А деякі, навпаки, вважають, що у вихованні повинні брати участь тільки мама й тато, а інші родичі можуть розбалувати малюка.

Насправді, допомога й користь від участі у вихованні дитини бабусі й дідуся велика, бо вони мають життєвий досвід, не так обтяжені турботами, як мама й тато. Тому повністю відсторонити їх від виховання онуків було б неправильно. Але часто виховна позиція батьків значно відрізняється від позиції бабусь. Наприклад, тато вважає, що сина потрібно загартовувати, а бабуся кутає маля, коли їй трапляється така нагода. Мама вважає, що донька сама має прибирати іграшки, а бабуся не може відмовити  у допомозі.

Чого ж бабусі й дідусі часто роблять по-своєму та не прислухаються до побажань молодих батьків? Скоріш за все це пов’язано з потребою в любові, повазі. Бабусям не вистачає уваги дітей, що подорослішали, і які вічно зайняті. В такий момент турбота про онуків стає «світлом у вікні». Онуки відповідають взаємністю бабусям. А ті, у свою чергу, надмірно їх балують.

Набагато простіше, коли бабуся з дідусем живуть окремо від молодої родини ніж, коли представники трьох поколінь живуть разом. Саме тоді особливо складно розподілити обов’язки та мати спільні виховні впливи. Дитина взаємодіє з дорослими, любить їх, а вони всі по-різному вимагають від неї, за різне карають, забороняють та дозволяють теж різне. Що робити дитині? А це вже залежить від її характеру. Деякі малята пристосовуються. З мамою поводяться так, з татом – інакше, з дідусем обирають третю модель поведінки. А деякі протестують від такої неузгодженості вимог. І в результат – дратівливість, плаксивість, агресія.

Що робити, якщо все-таки в чомусь істотному позиції поколінь розходяться? Як будувати гармонічні стосунки з бабусями і дідусями?

   Незабаром після появи маляти необхідно поговорити з Вашими родичами та пояснити їм свої педагогічні погляди.

   Не критикуйте дії бабусь та дідусів при дитині, краще зробіть це після, коректно і тактовно.

   Не прагніть ізолювати Вашу дитину від бабусь і дідусів, - вони багато чого можуть її навчити корисного.

   Виховуйте дитину так, щоб вона шанувала родичів.

   Поясніть бабусі що її досвід дуже важливий, але відповідальність за виховання дитини цілком покладається на її батьків.

Звертаємо увагу на розвиток мовлення дитини

Зі скількох років малюк починає говорити? Дитина в однорічному віці, зазвичай, може говорити 10 слів, але це не чіткі слова, а особисті позначення, імітації голосів тварин - ав-ав, няв, кар-кар, а також короткі слова - дай, на, мама, тато. Є діти, які починають говорити пізніше. Насторожити може відсутність у дитини до 1,5 років губних складів - ма, па, ба, погане жування під час їжі, смоктання пальця.

Які найпоширеніші дефекти мови? Затримка мовного розвитку, повна відсутність мовлення, значне порушення вимови звуків, заїкання тощо.

У якому віці треба починати їх виправляти? Якщо у 2 роки  дитина не розмовляє, краще відвідати невролога, який або призначить курс лікування, або рекомендує отримати консультацію логопеда. Заїкання може виникнути в будь-якому віці, часто воно важко піддається лікуванню. Тому, чим раніше буде надана допомога спеціалістів, тим кращі будуть результати. 

Чи призводять до проблем у розвитку особистості деякі дефекти мови, не виправлені в дитинстві? Дефекти мови не призводять до змін особистості. Але при заїканні, при неправильній вимові звуків дитина може соромитися свого дефекту, стати менш комунікабельною. Також дефекти розвитку мовлення впливають на успішність дитини у навчанні в школі.

Добре розвинене, правильне мовлення – одна із складових соціалізації дитини. Роль родини у цьому питанні переоцінити неможливо. Скористайтесь нашими порадами, це допоможе вам покращити мовленнєвий розвиток вашого малюка і формувати з ним довірливі взаємини.

Мовний кодекс добрих батьків

Частіше спілкуйтеся з дитиною, надавайте приклад правильної вимови звуків рідної мови, щиро і правильно відповідайте на запитання малюка. Пояснюйте значення незрозумілих слів, сприяйте збагаченню словника,  учіть правильно будувати речення. 

Шануйте гідність співрозмовника, давайте йому можливість висловити свою думку.

Не підвищуйте голосу у розмові з дитиною. Частіше вживайте «формули ввічливості»: будь ласка, перепрошую, вибач, дякую. Виявляйте доброзичливість, прихильність, повагу.

Читайте і співайте дитині та разом з нею; вчіть вірші, пісні, загадки, примовки, скоромовки; поєднуйте слово і гру, слово і малюнок.

Не допускайте у вашу оселю лайливих слів (особливо на адресу дитини), привчайте її до мовного етикету за столом, у транспорті, магазині, на вулиці; виправляйте мовні огріхи як власні, так і вашої дитини. Але робіть це тактовно, не ображаючи співрозмовника. Формуйте уміння дотримуватися правильної поведінки під час розмови.

Ведіть сімейний словничок, записуйте перлини мовної творчості вашої дитини, спостерігайте за її мовним зростанням

Якщо малюк боїться Діда Мороза

Ситуація, знайома багатьом – хочеться познайомить з казковим персонажем, порадувати малюка, але результат зворотній – сльози, крик, страх... Чому ж так виходить і що можна зробити? Спробуємо розібратися.

Дитина побачила незнайому людину з великим мішком, червоним носом і бородою, що закриває половину обличчя. Тому реакція малюка доволі нормальна.

Можливо ви не врахували вік дитини, що має велике значення. Малюк до 3р. ще дуже обережний з навколишнім світом. Більшість явищ, об’єктів, які йому не знайомі його лякають.

На відношення до Діда Мороза може вплинути рівень соціалізації малюка. Якщо ви буваєте з дитиною в громадських місцях, вона знає, що навколо є не тільки знайомі, а ще інші люди, то шанс, що дитина злякається набагато менше

Поведінка батьків і Діда Мороза також впливають на результат. Настороженість стосовно чужинцю – природна для малюка, але так само природна цікавість і віра в диво. Якщо Дід каже грубим голосом, робить різкі рухи, хапає дитину, намагаючись насильно посадити на коліна - це в більшості випадків викликає протест і сльози. Особливо якщо батьки стоять осторонь і не допомагають дитині впорається зі своїми емоціями.

Що робити, щоб дитина не боялася Діда Мороза

Збираючись запросити Діда Мороза в будинок або підводячи до нього дитину, подумайте - чи не занадто вона мала? Можливо, варто взяти дитину на руки і підійти разом.

На діток добре діє приклад інших. Якщо малюк побачить, що діти підходять до Діда Морозу і нічого поганого не відбувається, це може допомогти. Але якщо він побачить, як хтось розплакався, може бути ще гірше.

Можна заздалегідь підготувати дитину до того, як виглядає і що робить Дід Мороз. Читайте книжки, розглядайте ілюстрації, перегляньте разом мультфільм, де він виступає добрим чарівником.

Але, якщо дитина вже злякалася, відмовляється підходити, а тим більше сідати на коліна до страшного діда – не варто наполягати, адже ви це бажаєте доставити малюкові радість, а не виконати якийсь обов’язок.

Ні в якому разі не сваріть та не дорікайте дитині якщо вона повела себе не так, як ви очікували. Ну не хоче малюк спілкуватися зі Дідом Морозом. І що? Нехай дідусь віддасть подарунки і почекає до наступного року.

Не варто псувати настрій дитини та свій. Бережіть себе і свого малюка. Хай щастить у Новому році!

Такі цікаві «чомучки»

Вік від 4 до 6 років вважається періодом відносного затишшя. Дитина вийшла з кризи 3 років, стала спокійнішою, більш слухняною. У неї розвивається первинна афективна прихильність до близьких,  з’являється потреба в друзях, різко зростає інтерес до навколишнього світу, взаємин людей. У цей час малюк здобуває певну самостійність. Він може самостійно їсти, добре ходить і бігає, розуміє мову інших та розмовляє сам, має навички гігієни. У нього стабілізується сон, упорядковується поведінка, він вже не потребує постійного і невідступного піклування. Але це, звичайно, не означає, що всі проблеми вирішено.  За неправильної поведінки дорослих у дитини легко можуть порушитися апетит, режим сну, що у свою чергу може спричинити розлад у фізичному та психічному розвитку.

В цьому віці ведучою діяльністю, яка сприяє розвитку дитини є гра. Це своєрідна школа життя, в якій малюк вчиться взаємодіяти з однолітками, вирішувати конфлікти, перемагати і переживати певні поразки, висловлювати власну думку, переживати емоції, керувати почуттями. Саме в грі формується самооцінка.

Це період подальшого швидкого розвитку дитини, становлення маленької особистості.

Значно розширюється обсяг словника, в ньому з’являються абстрактні поняття, дитина розуміє та використовує в мовленні багато нових слів. Малюк намагається зрозуміти деякі моральні поняття: щастя, любов, дружба тощо. Його цікавить звукова структура слова, тому він може «грати» зі словами, змінювати їх, підбирати рими, радіти новому незвичайному слову.

Дитина допитлива, ставить багато питань. Через це вік 4-5 років отримав назву «чомучок». Якщо дорослі зацікавлені розвитком дитини, то не слід відмахуватися від цих питань, хоча іноді вони бувають не зовсім зручними і, навіть добре обізнані батьки чи педагоги не завжди можуть відразу надати відповідь. Не слід поспішати навантажувати дитину готовою інформацією. Спробуйте знайти відповідь разом з малюком: почитайте розумні книжки, організуйте спостереження в оточуючому тощо. Дитина засвоїть краще цю інформацію, буде пишатися тим, що була причетна до пошуку відповіді разом із вами. І найголовніше те, що вона буде вчитися самостійно шукати вирішення питань, які у майбутньому запропонує їй життя.

Щоб не зростали невмійками

Шановні батьки, всі ви, мабуть, зіткнулися із проблемою одягання дитини на прогулянку чи в дитячий садок? А чи знаєте ви, що у виникненні таких проблем значна частина і вашої провини?

         Пригадайте, «Сяма!» - каже одно-дворічна дитина, забираючись руками в картопляне пюре. «Сяма!» - вимагає вона, коли мама намагається одягнути їй черевики. «Сяма, с-я-ама!» - ридає безуспішно пробуючи дістати м’ячик з-під ліжка.

Прагнення пізнавати світ приходить одночасно з першими зробленими малюком кроками, і це не випадковий збіг. Здатність стояти і пересуватися самостійно дає дитині цілком нове відчуття своєї незалежності й сили. У малюка проявляється власна думка бажання все робити самому. Дитина пробує свої сили, вивчає рамки своїх можливостей і саме тому батьки повинні стримувати своє прагнення допомогти їй, і водночас контро­лювати ситуацію. Психологи радять мамам і татам: тільки-но в дитини вийшло зробити щось самостійно, перестаньте робити це за неї. Але в реальному житті далеко не завжди вдається дотримуватися цієї поради. Поспіх і нетерплячість дорослих «глушать» ініціа­тиву малюка. Його бажання бути самостійним минає, потім мама скаржиться, що дитина  в 4 роки не хоче самостійно ні їсти, ні одягатися, ні гратися.

Що робити, щоб не шкодити власній дитині? Як їй допомогти? А рішення просте.

Візьміть за правило терпляче чекати, поки малюк сам одягнеться, вимиє руки або з’їсть кашу. А якщо час обмежений, краще одразу взяти ініціативу у свої руки, але обов’язково поясніть, куди й навіщо ви поспішаєте. Найгірше, якщо ви спочатку надасте ініціативу малюку, а потім почнете нервувати, дорікати йому, і, нарешті, зробите все самі. В результаті ви не тільки позбавите крихітку корисної практики, а й підірвете віру у свої сили, в здатність упоратися з важким завданням.

Будь-які спроби одягатися самостійно, навіть най незграбніші, слід заохочувати. Дитина переживає відчуття задоволення, навіть якщо може виконати сама бодай частину роботи. Надавайте їй таку можливість щоразу, коли ви не поспішаєте. Ніколи не критикуйте ма­люка, тільки хваліть. Якщо із спроби нічого не вийшло, то хоча б відзначте частину роботи з якою він впорався. Допоможіть, розклавши зручніше одяг. Підказуйте, яка дія йде за якою. Дитині, котра вже дещо вміє, краще давати такий одяг, щоб вона могла одягнутися самостійно з початку до кінця. Це важливий етап для неї на шляху до незалежності. Хай носить трикотажні штанці та майки з розтягнутим коміром, взуття на липучці, навіть якщо вам не подобається, який вона в них має вигляд. Для багатьох мам це нелегкий крок. Вони воліють усе робити самі, але щоб дитина була «добре одягнена» і мала вигляд як на журнальній картинці. Якщо ви така мама, подумайте про те, що саме тепер закладаються основи особистості маленької людини. Якою вона буде: ініціативною і самостійною чи слухняною і керованою?

І остання порада: почніть із роздягання, це легше. Зняти брюки або спідницю набагато простіше, ніж надіти їх, а відчуття виконаного завдання є. Особливо якщо похвалять! Крім того, в процесі роздягання дитина одержує уявлення про те, як влаштовані предмети одягу, що куди вставляється і для чого служить. Це допоможе їй опанувати важчу науку одягання. Ось так.

Ми бажаємо вам терпіння та успіхів!

Вашому малюку вже 3 роки

Найбільш важливе досягнення цього віку полягає в тому, що дії дитини набувають цілеспрямованого характеру. Хоча через нестійкість уваги вони легко відволікаються, можуть залишати одну справу заради іншої.

Малюк краще розрізняє кольори. Але чотирирічній дитині значно легше їх розрізняти, ніж називати або навіть відбирати за назвою дорослих.

Має свої особливості і пам’ять дитини. Особливо легко запам’ятовують діти те, що справило на них сильне враження. «Пам’ять дитини — це її інтерес»,— говорять психологи. Тому дорослим дуже важливо зробити для дітей цікавим те, що вони повинні запам’ятати. Матеріал емоційно насичений, який викликає у дитини яскраві образи, що стимулюють її уяву, збуджує певні почуття, співпереживання запам’ятовується достатньо легко: вірші, казки, пісеньки тощо.

Образи уяви у дітей надзвичайно яскраві. Тому дорослі повинні бути розбірливими у виборі книжок для читання, а також бути обережними у розмовах, які ведуться у присутності дитини. Не слід викликати у дитини почуття страху постійним нагадуванням про можливі небезпеки, які нібито загрожують дитині. Це виховує в них боязливість, дитина починає боятися самотності, темряви, незнайомих людей. Але розумну обережність виховувати необхідно.

У дітей цього віку недостатня стійкість емоцій. Емоції легко виникають, але й швидко минають, змінюючись на протилежні. Потрібний такт, що не допускає грубого втручання в діяльність дитини, яке може викликати сильні афективні стани.

Незважаючи на зростаючу самостійність дітей, роль дорослого в їхньому житті ще дуже велика. Але дорослий вже є для дитини не лише партнером по спільній діяльності, а й починає виступати як джерело різноманітних відомостей про навколишнє оточення. 

Чи можливі домашні обов’язки у маленької дитини

Навіть маленька дитина може мати певні нескладні обов’язки. Дійсно, чому б малюку 3-4 років не допомогти матусі накрити стіл для вечері /розкласти серветки, виделки за кількістю тарілок/. Малюк вже достатньо вправний і може допомагати в догляді за кімнатними рослинами /витерти пил з великого листя, разом з дорослим полити рослину/. У багатьох родинах є проблема прибирання іграшок, але якщо ви домовитеся, що ваша 4-5 річна дитина буде стежити за порядком у власній кімнаті, буде головною там, то, можливо, це буде певним стимулом до самостійності та відповідальності.

З дитиною середнього дошкільного віку вже можна домовитись про допомогу під час прибирання. Обговоріть день і час справи. І якщо це буде доволі постійно, то малюк звикне, що саме, наприклад у суботу він з мамою або татом, чи усією родиною наводять порядок в будинку. Подумайте, яку справу ви можете довірити дитині, враховуйте все: вік, розвиток ручної вправності, темперамент, сформованість навичок тощо. І нехай дитина ще недостатньо вміло витирає пил, або не так чисто підмете підлогу, - головне, що вона робить це з бажанням бути корисною, відчуває власну значущість та згодом, при правильному вихованні,  відчує відповідальність перед членами своєї родини за доручену справу.

Пам’ятайте, навіть домашня робота може викликати задоволення, якщо займатися нею разом з тими, кого любиш і у доброму настрої!

Дрібна моторика, щоб пальчики були слухняні

Ігри з розвитку дрібної моторики сприяють швидкому розумовому розвитку. Маленькі діти, які із задоволенням грають в мозаїку, складають пірамідки, пазли, возяться з шнурівками – частіше мають розвинене мовлення, досягають успіху і в математичних дисциплінах.

СПОСОБИ РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ

Говорячи про вправи для розвитку дрібної моторики, ми маємо на увазі будь-яку предметну діяльність, яка вимагає ручної вправності вашого малюка.

Для найменших це народні ігри-потішки, які добре відомі дитинства: «Ладусі-ладусі», «Сорока» тощо.

Ігри з водою. Коли дитина купається, запропонуйте їй ємкості різних розмірів. Процес переливання, співвіднесення різних об'ємів води неодмінно захоплять її. Дітям більш старшого віку можна запропонувати використання бризкалок. Зробіть в кришці пластикової пляшки дірочку, наберіть поди і запропонуйте дитині намалювати на асфальті щось водою. Взимку це можна робити кольоровою водичкою на снігу. 

Ігри з крупами. Дозвольте дитині допомогти вам приготувати кашу, а саме підготувати крупу для неї (перебирання гречки для малюка може стати дуже цікавою справою). А скільки задоволення буде у маленького кухаря, якщо він самостійно насипле собі цукор в чашку з чаєм.   

Ігри з мозаїкою. Мозаїка – корисна справа для дитини дошкільного віку, головне, щоб дорослий міг зацікавити дитину: зробити красиві квіти для мами, доріжку для ведмедика, килимок для собачки тощо.

Ігри з тим, що навколо нас. Часто дитина виявляє інтерес до ґудзиків, шнурочків, намистинок тощо. Запропонуйте малюку навести лад в коробочках: розкласти усі дрібнички на свої місця. З ґудзиків можна спільно зробити яскраве намисто або прикрасити рамку для фото. Головне, щоб ви пояснили дитині як безпечно поводитись з дрібними предметами і весь час непомітно контролювали дії малюка.      

Аплікація і малювання. Якщо дитина поки не дуже добре орієнтується на аркуші запропонуйте спільно намалювати дитину картину. Ви можете намалювати хмарку, а дитина домалює крапельки дощику. Або ж виріжте з аркушів кольорового паперу квіти, щоб дитина могла зробити букетик.

Фантазуйте і отримуйте задоволення від спільної діяльності!

Дитина не хоче їсти. Чому?

       Харчування – одна із найважливіших функцій, яка забезпечує життєдіяльність нашого організму. Процес харчування у людини поряд із біологічною функцією виконує також соціальні, психологічні функції. Їжа може бути формою спілкування, джерелом позитивних емоцій, засобом відсторонення від власних проблем тощо.

       Виникнення харчових розладів пов’язане не тільки з органічними, але й із психологічними, соціальними факторами. У дошкільному віці підвищений або знижений апетит дитини психологи більш за все пов’язують з дисгармонійними сімейними стосунками, неправильною поведінкою батьків, їх невірним уявленням про здорове харчування. Значно знизити апетит дитини може критика батьків на її адресу (особливо за столом), негативні емоції (конфлікт між батьками, між батьками та дитиною, вимагання ідеальної чистоти, ультиматуми, погрози тощо). Діти можуть відмовитися від їжі через пригнічений стан. У багатьох випадках така відмова є для дитини способом привертання уваги близьких до себе.

Поради для турботливих батьків. Щоб уникнути проблем із харчуванням:

        Не можна змушувати дитину їсти або доїдати, тиснути на неї, навіювати почуття вини. Це формує негативне ставлення до процесу вживання їжі та до дорослого, який спонукає дитину доїдати.

       Не слід обіцяти дитині щось в обмін на повністю з’їдену страву на кшталт: «Якщо з’їси — куплю...», «їж, а то Марійка з’їсть», «Не будеш їсти, не підеш на прогулянку», оскільки це знижує цінність їжі та значущість процесу її вживання.

       Не варто вмовляти, залякувати дошкільника та відволікати його іграшками, читанням книг, іграми, для того щоб він з'їв порцію. Це призводить до порушення харчової поведінки.

       Не можна перегодовувати дитину, адже вона з'їдає стільки, скільки потребує її організм у певному віці.

       Слід зрозуміти причину поганого апетиту дитини або надто гострого реагування на певну їжу. Часто відмова їсти і погіршення апетиту залежать не від якості або смаку страв, а від інших чинників, серед яких нежить, відчуття поганих запахів, некомфортні умови перебування, конфліктні чи стресові ситуацій.

      Варто проконсультуватися з педіатром, якщо дитина страждає на часті дисбактеріози.

      Надмірну перебірливість в їжі може спричиняти неприємний досвід вживання страв чи продуктів, після яких у дитини з'являлися больові відчуття.

      Можна застосовувати прийом «активного слухання», якщо дитина відмовляється від їжі через втому або засмучення. У такому разі дорослий показує дитині, що розуміє її переживання, «чує» її. Слід запропонувати допомогу, озвучивши відчуття, стан дитини: «Ти стомився, тобі сьогодні складно, тому я тобі допоможу, давай погодую». Або можна від термінувати прийом їжі: «Не хочеш їсти, тому що засмучений (розгніваний), — відпочинь (заспокойся, хай пройде образа), поїси пізніше». Результатом мудрої, стриманої поведінки дорослого стане те, що дитина передумає та почне їсти.

Поговоримо про шкідливі звички

Що вважати шкідливими звичками? Це коли дитина смокче пальчик або кінчик ковдри. Коли гризе нігті, машинально подовгу смикає вушко, кусає волосся. Іноді це відбувається в момент хвилювання, іноді – під час перегляду телевізору або в ліжку перед сном. виявляється, всі ці маленькі неприємності – чудова «заміна щастю». А все тому, що подібне заповнює недосвідченій маленькій людині брак позитивних емоцій. А як же бути батькам? Адже найчастіше їхня звичайна зброя у вигляді угод, страшилок про мікроби не спрацьовує. Дитина обіцяє не гризти нігті, не торкатися волосся, але все повторюється знову. Причому малюк щиро зізнається, що не знає, як це з ним трапилося: «Розумієш, мама, пальчик сам заплигнув мені до рота, а й не помітив!»

Найчастіше зустрічається погана звичка – смоктання пальця. І з нею зіштовхуються ледве не в кожній родині. Але назвати її звичкою важко. Скоріше, це перша у житті дитини навичка, перший рефлекс, що дала йому сама природа і який, як не дивно, повинен бути вдосконалений. Вся справа – у способі. Радість від смоктання діти отримують із самого народження, коли їх прикладають до маминих грудей, дають соску. Оскільки ця процедура асоціюється в малюка з комфортом і безпекою; за допомогою смоктання малюк вгамовує голод і заспокоюється. Якщо в ранньому віці дитина свою потребу в смоктанні не задовольнила, згодом вона неодмінно «випливе» як звичка. І, дорослішаючи, така дитина під час будь-якого дискомфорту, найменшого почуття тривоги навіть у школі тягне палець до рота, гризе ручку або олівець. А коли вона стане зовсім дорослою, ця звичка може перетворитися на паління. Існує думка, що тяга до тютюну виникає, у тому числі, і від нереалізованості смоктального рефлексу і звички «засмоктувати» нервозність та сторожкість. Згадайте про часті «перекури» під час стресових ситуацій. Вони дуже наочно підтверджують правильність даного припущення. Що робити, щоб цього не було?

Доти, поки карапуз не виріс, дозволяйте йому смоктати мамині груди або соску без суворих обмежень. Однак і тут необхідно бути розумним. Це зовсім не означає, що до шкільних років малюк не повинен залишати соску.

Будь-яка шкідлива звичка – це не недолік виховання, це сигнал, на який батьки повинні адекватно відреагувати. Зрозумійте причину і приймайте рішення.

Як допомогти дитині позбутися шкідливих звичок?

Більше спілкуйтеся з дитиною, дізнавайтеся про неї.

Займіть малюка спортом. Чим більше активних рухів він буде робити, тим легше зникнуть шкідливі звички.

М’які іграшки, колискові й добрі казки допоможуть Вам у боротьбі зі шкідливими звичками.

Різноманітні творчі та інтелектуальні заняття допоможуть Вам зробити життя дитини цікавим й наповненим.

Зверніть увагу на те, як Ви звичайно розмовляєте з малям. Не кричіть і не принижуйте його.

Щоб свята були в радість

Наближається найчарівніше свято – Новий рік. Ми готуємось до нього і бажаємо створити радісну, святкову атмосферу для себе і своїх дітей. Але іноді буває, що настрій псується бо дитина може просто злякатися головного гостя Новорічного свята – Діда Мороза. Чому так відбувається? Що робити, щоб такого не стало?

Те, що дитина злякалася Діда Мороза – цілком звичайна річ і нічого страшного тут немає. Маленькі діти взагалі часто з недовірою і страхом відносяться до незнайомих людей. А тут ще свято: шумно, багато людей. І Дідусь Мороз – незнайомий, великий, голосно розмовляє…

Можна заздалегідь підготуватися до Нового року. Розкажіть малюку про те, де живе Дід Мороз, що робить влітку, який в нього характер. Пофантазуйте, почитайте казки, подивіться добрі мультфільми: «Морозко», «Дід Мороз і літо» тощо.

За кілька днів до свята в дитячому садку або вдома поговоріть з малюком, скажіть, що на свято обов’язково завітає Дід Мороз, принесе подарунки, буде грати з дітлахами. Спробуйте зацікавити дитину. Залучайте до підготовки Новорічних свят вдома: прикрашайте разом ялинку, кімнату, малюйте малюнки, готуйте подарунки. Перетворіть Новий рік на веселе і чарівне свято.

Але якщо малюк все ж таки категорично не захоче зустрічатися з Дідом Морозом, подумайте, можливо краще не йти на свято, ніж потім довго боротися зі страхом.

Взагалі страх до Дідуся Мороза з часом мине, але ставитися до нього необхідно достатньо серйозно. Примушувати до зустрічі з казковим дідусем не варто, необхідно краще добре підготуватися. Нехай подарунки під ялинкою або під подушкою обов’язково будуть, а саму зустріч з Дідом Морозом можна відкласти ще на один рік.  Головне, щоб свято було в радість!

З Новим роком вас!

Що таке сенсорний голод?

Недостатня кількість дотиків, відчуттів і вражень може викликати нервову напругу, роздратованість, так званий сенсорний голод.

Сучасні діти легко і швидко орієнтуються у світі інформатики та віртуальних технологій. Але часто обмежені у спілкуванні, дотикових враженнях і ми повинні допомогти їм поповнити нестачу відчуттів.

Взимку на гірці можна побачити, як діти спеціально влаштовують кучу-малу. Їм необхідно штовхатися, в’їжджати один в одного, падати. Добре і влітку давати можливість босоніж ходити, кататися по землі, дорослим також корисно приймати участь в цьому.

Одна із кращих іграшок для розвитку дотику – чарівна торбинка. Для малюка велике щастя дістатися до баночок, де зберігаються крупи, намистинки, усілякі дрібні речі. Діти отримують задоволення, якщо розсипають їх і граються у цій «каші».

Із усіх органів відчуття ми частіше покладаємося на зір. Це  заважає розвивати слух та інші органи відчуття. Щоб запобігти цьому можна запропонувати дитині кілька вправ: виконати дії із заплющеними очима; прислухатися, про що розкаже тиша (проїхала машина, закипів чайник…); відгадати на дотик, що міститься у коробочці та ін.

Усі знають про 10-12 обійм, які життєво необхідні кожній дитині. Але більшості дітей мало легкого дотику ваших рук. Потрібен тісний контакт: міцно-міцно, довго-довго і цілком. Недаремно діти так полюбляють протиснутись між батьками, що обіймають один одного.

Дуже необхідний масаж, нехай і не професійний. Можна малювати дитині на спині малюнки, щоб вона відгадувала. Дотиками вчити її відчувати усі куточки власного тіла, ваші емоції.

Розвитку відчуття запаху заважають різні хімічні розчини, що наповнюють наш дім. Спробуйте хоча б іноді не використовувати пральні порошки, миючі засоби із сильним запахом. Вчиться разом із дитиною відчувати природний запах речей. Перевірте, чи зможете ви впізнати кожного члена родини за запахом?

Один із способів зняти напругу і тривогу – це заземлитися. Не заважайте малюку лежати на підлозі, влаштуйте для цього зручне місце. Спробуйте самі після важкого дня не падати на диван, а лягти на килим.

Одяг і взуття повинні бути приємними на дотик і зручними, щоб відчувати власне тіло, яке не зажате тісним взуттям або жорсткою сорочкою. Не заважайте дітям бігати без одягу, повітряні ванни дуже корисні.

Грайте із смаком – спробуйте їжу із заплющеними очима, відгадуйте її на смак, називайте усі складові салату, шукайте їжу схожу за смаком. Розвиває смак відмова від штучних приправ, помірне використання солі, мінімальна термічна обробка, звичка харчуватися повільно та помірно. 

Це лише кілька порад, які допомогу вам не відчувати сенсорного голоду, бути здоровими і щасливими

Що робити, якщо малюк не хоче самостійно одягатися

Формувати самостійність, навички самообслуговування у дитини необхідно якомога раніше. Діти не завжди бажають бути самостійними. Але доволі часто дорослі самі винні у цьому. Ми завжди поспішаємо і вважаємо, що легше і швидше самому одягти власне чадо, ніж надати йому можливість хоча б частково одягтись власноруч. І ось результат – іноді збори до дитячого садка, або на прогулянку перетворюються на справжнє випробування для батьків.

Що уникнути неприємних хвилин, дорікань і сліз скористайтеся нашими порадами.

     Спробуйте перетворити одягання на веселу гру. Щоб навчити зв’язувати шнурки, достатньо знайти пару старих кросівок тата, вимити їх і зав’язати якомога яскравіші шнурочки. Ось і готовий чудовий тренажер для пальчиків. Разом з дитиною вчіться просувати шнурки в дірочки і зав’язувати їх. А під час будь-якого сімейного свята, можна навіть влаштувати змагання  – хто швидше зав’яже шнурок.  

     Тепер час ґудзиків. Починайте навчати дитину застібати ґудзики великого розміру. З такими буде легше впоратися дитячим рученятам. Потім поступово можна переходити до ґудзиків меншого розміру.

     Подаруйте малюку дитячу ложку для взуття, тоді і взуватися йому буде легше і цікавіше. А ще можна пограти в переодягання. Зберіть будь-який одяг: татові штани, мамин капелюх те, що у вас знайдеться в шафі і починайте наряджатися… Для старших дітей можна влаштувати змагання: у кого костюм буде найсмішніший, той і переміг!

     Поступово дрібні м’язи рук малюка будуть розвиватися, і одягання перестане бути такою неприємною справою. 

     Фантазуйте, грайте, посміхайтесь, отримуйте задоволення від спільної діяльності із власною дитиною!

Особливості психічного розвитку дітей 

4-го року життя

Найбільш важливе досягнення цього віку полягає в тому, що дії дитини набувають цілеспрямованого характеру. Займаючись різними видами діяльності — грою, малюванням, а також у повсякденні, діти починають діяти відповідно до поставленої мети, хоча через нестійкість уваги вони можуть і забути про неї, оскільки відволікаються, залишають одну справу заради іншої.

Стає дедалі досконалішим і точнішим розрізнення кольорів за яскравістю і насиченістю. Дослідження показали, що чотирирічній дитині значно легше розрізняти кольори, ніж їх називати або навіть відбирати за назвою дорослих.

Має свої особливості і пам’ять чотирирічної дитини. Оскільки довільні процеси не досить розвинені, дитина ще не вміє цілеспрямовано запам’ятовувати. Але має місце мимовільне запам’ятовування і згадування. Переважає наочно-образна і рухова пам’ять. Особливо легко запам’ятовують діти те, що справило на них дуже сильне враження, що зачепило їхні почуття. «Пам’ять дитини — це інтерес її»,— говорять психологи. Тому дорослим дуже важливо зробити для дітей цікавим те, що вони повинні запам’ятати. Набагато легше діти запам’ятовують зв’язний текст: вірші, казки, пісеньки тощо. Матеріал емоційно насичений, який викликає у дитини яскраві образи, що стимулюють її уяву, збуджує певні почуття, співпереживання також легко запам’ятовується.

Дослідження показують, що дітям цього віку легше що-небудь зробити, аніж розповісти про зроблене. Це пояснюється тим, що у них ще не розвинуте словесне мислення, вони ще не вміють вирішити наступне завдання подумки. Звідси і виникає розходження між тим, що дитина робить і тим, як вона пояснює свої дії. Дорослим слід вправляти дітей у вирішенні маленьких, але конкретних завдань.

Образи уяви у дітей надзвичайно яскраві. Для створення образу дитині буває досить найвіддаленішої схожості між тим, що вона сприймає і попередніми її враженнями. Тому дорослі повинні бути розбірливими у виборі книжок для читання або розповідання дітям, а також бути обережними у розмовах, які ведуться у присутності дитини. Не слід викликати у дитини почуття страху нагадуванням про можливі небезпеки, які нібито загрожують дитині. Це виховує в них боязливість, полохливість, дитина починає боятися самотності, темряви, незнайомих людей.

Характерною особливістю дітей цього віку є значна емоційна збудливість, нестримність і недостатня стійкість емоцій. Емоції у дітей легко виникають, але й швидко минають, змінюючись на протилежні. Потрібний такт, що не допускає грубого втручання в діяльність дитини, яке може викликати сильні афективні стани.

Незважаючи на зростаючу самостійність дітей, роль дорослого в їхньому житті ще дуже велика. Але дорослий вже є для дитини не лише партнером по спільній діяльності, а й починає виступати як джерело різноманітних відомостей про навколишнє оточення