"Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо."
Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ

Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.

Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.

Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.

Основними напрямами патріотичного виховання є:

— формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;

— краєзнавство;

— ознайомлення з явищами суспільного життя;

— формування знань про історію держави, державні символи;

— ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;

— формування знань про людство.

Для патріотичного виховання важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ.

Цілеспрямоване патріотичне виховання повинно поєднувати любов до найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних феноменів суспільного буття. З цією метою факти життя країни, з якими ознайомлюють дошкільнят, ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих, батьків залучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з дітьми у громадських справах.

Однак лише ознайомлення із суспільним життям не вирішує завдань патріотичного виховання. Це засвідчив досвід роботи дошкільних закладів у 20—30-ті роки XX ст. Водночас не можна ігнорувати значущості ознайомлення дітей з історією і сучасністю рідної країни, іншими суспільними явищами.

Концепція дошкільного виховання в Україні (1993), сповідуючи історичний підхід до патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, українознавчі та краєзнавчі напрями. На це орієнтують і різноманітні програми дошкільного виховання.

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує на опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів. Старші дошкільники мають знати прапор, гімн, герб України, назву її столиці, інших великих міст, значущі географічні назви (Крим, Карпатські гори, Дніпро), пам'ятні місця (Тарасова гора у Каневі, Хортиця, заповідник Асканія-Нова тощо). Цій меті підпорядковані заняття «Ми живемо в Україні, ми дуже любимо її», «Пам'ятні місця України», «Рідне місто (село)», «Вулиці нашого міста (села)», «Наш герб» та ін.

Діти мають поступово усвідомлювати, що моральний аспект патріотизму полягає і в розвитку національної економіки (це нові робочі місця, заробітна плата працівникам, доходи бюджету, раціональне використання яких робить життя у рідній країні достойним), і в підтримці національного виробника, і в економічній, господарській порядності власників підприємств, і в розвитку меценатства тощо. Щодо цього педагог може використати приклади з історії і з сучасного життя країни. Доцільним у патріотичному вихованні дітей дошкільного віку є використання творів художньої літератури, в яких ідеться про історію і сьогодення України, життя дітей і дорослих.

До ефективних методів і форм організації патріотичного виховання належать: екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць; розповіді вихователя; бесіди з цікавими людьми; узагальнюючі бесіди; розгляд ілюстративних матеріалів; читання та інсценування творів художньої літератури; запрошення членів родин у дитячий садок; спільні з родинами виховні заходи (День сім'ї, свято бабусь тощо); зустрічі з батьками за межами дошкільного закладу, за місцем роботи та ін.

Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.

Патріотизм (грец. patris — батьківщина) —  це   любов до Батьківщини, відданість  їй  і  своєму  народу.

 Особистісні якості та риси характеру,
притаманні свідомому громадянину й патріоту

• повага до батьків, свого ро­доводу, традицій та історії рідного народу;
• пра­цьовитість;
• висока художньо-естетична культура;
• патріотична самосвідомість та громадянська від­повідальність, готовність працювати для розквіту Батьківщини, захищати її;
• повага до Конституції, законів Української держави;
• досконале знання державної мови.

Завдання патріотичного виховання

• Формування любові до рідного краю(причетності до рідного дому, сім’ї, дитячогосадка, міста)
• Почуття власної гідності як представників свого народу 
• Виховання любові, поваги до своїх національних особливостей
• Формування духовно-моральних взаємин
• Формування любові до культурного спадку свого народу
• Толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників,батьків, сусідів, інших людей

Методи і форми   роботи  з  патріотичного  виховання

• Екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам’яток, визначних місць
• Розповіді вихователя
• Бесіди з цікавими людьми
• Екскурсії
• Спостереження
• Дидактичні, сюжетно-рольові ігри
• Заняття з циклу «Історичні цікавинки»
• Розгляд ілюстративних матеріалів
• Читання та інсценування творів художньої літератури
• Слухання народної, класичної, сучасної музики
• Розглядання творів образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва
• Розв’язування проблемних ситуацій
• Запрошення членів родин у дитячий садок
• Спільні з родинами виховні заходи
• Виставки, конкурси
• Свята,  розваги

«Виховання у дітей любові

до Батьківщини»

Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої

Батьківщини - місця, де людина народилася.

У цьому зв’язку величезного значення набуває визначення мети, завдань, змісту та засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.

Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму.

Якщо патріотизм - це почуття приязні, відданості, відповідальності і т.д. до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках).

Дитина старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається країна, в якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні місця, яка природа рідного краю та країни, де дитина живе, які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну, чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни.

У дошкільників поступово формується „образ власного дому” з його укладом, традиціями, спілкуванням, стилем взаємодії. Дитина приймає свій дім таким, яким він є, і любить його. Це почуття „батьківського дому” лягає в основу любові до Батьківщини, Вітчизни.

Завдання батьків формувати любов, приязнь до рідного дому, бажання берегти його, робити кращим.  Двір, вулиця, на якій живе дитина, також можуть сприяти зміцненню приязні та відчуття власності (мій двір, моя вулиця).

Для дитини місто конкретизується вулицею, тобто вона усвідомлює себе перш за все жителем своєї вулиці. Щоб діти „відчули” своє місто, їм необхідно про нього розказувати та показувати його.  Діти старшого дошкільного віку можуть і повинні знати назву свого міста, його головні вулиці, визначні місця, музей, театри та ін. Докладніше про роботу у цьому напрямку розкриємо нижче в змісті даного матеріалу..

Назву країни можна закріпити з дітьми в іграх („Хто більше назве країн”, „З якої країни гості”, „Чия це казка”, „З якої країни ця іграшка”), у вправах типу „Із різних назв країн визнач нашу країну”, „Пошукаємо нашу країну на карті, глобусі”, „Як написати адресу на конверті” тощо.

Діти повинні знати назву столиці нашої Батьківщини, її визначні місця.

При ознайомленні з природою рідної країни акцент робиться на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти повинні отримати уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну („Без верби і калини нема України”), які квіти цвітуть на українських полях і луках (кульбабки, волошки, маки).

Шести-семирічні діти можуть і повинні знати і вміти співати хоча б один десяток українських народних пісень.

Оформлення національних куточків (спеціальних осередків з українознавства) у ДНЗ

Методичні рекомендації

Однією з форм громадянсько-патріотичного виховання в дитсадку є  облаштування національних куточків для проведення відповідної освітньої роботи з дошкільниками. Національний куточок в групі має бути естетично оформлений і розташований у світлому, зручному для огляду місці, бути візуально відокремленим від ігрових центрів. Наповнення куточка не має бути застиглим, а постійно змінюватися і поповнюватися.

Крім предметів та виробів національного мистецтва в куточок можна включати вироби, які виготовляють і використовують в народі відповідно до обрядових циклів (осіннього, зимового, весняного, літнього). Наприклад:

-  Свято врожаю - кошик з фруктами та овочами; сніп;

-  Різдвяні свята - «зірка» в дерев'яному обідку, сніп-дідух;

-  Свято першого жайворонка - фігурки випечених із солоного тіста жайворонків та голубів;

-  Вербна неділя - вербові гілочки, прикрашені квітами та стрічками;

-  Свято Паски - крашанки, писанки, мальованки, дряпанки тощо;

-  Спас, Маковія - кошик з фруктами, букет з макових голівок тощо.

В національному куточку можна ставити букет з квітами (мак, ромашки, волошки, чорнобривці, барвінок, півонія, жоржини, мальви та ін.).

Зміни в експозиції національного куточка можуть бути пов'язані з пізнавальною темою тижня. Наприклад:

-  Тема «Мій дім, квартира. Чим багата українська хата» - макет української хати;

-  Тема «Національний одяг та взуття» - український віночок, вишиванка для дівчаток, вишита сорочка для хлопчиків, солом'яний капелюх, дитячі постоли тощо;

-  Тема «Наша родина. Родинне дерево» - родинні дерева, набір демонстраційного матеріалу із серії «Моя сім'я»;

-  Тема «Хто такі козаки-запорожці?» - ілюстративний матеріал, булава, фотографії національних героїв України (Устим Кармелюк, Северин Наливайко, Олекса Довбуш; гетьмани: Богдан Хмельницький, Петро Сагайдачний, Петро Дорошенко, Іван Мазепа тощо);

-  Тема «Предмети побуту і вжитку українців» - набір відповідного ілюстративного матеріалу, фотоальбом тощо;

-  Тема «Ігри та іграшки. Народна іграшка» - кращі експонати народних іграшок і т.д.

Педагогам треба чітко розуміти, які посібники, вироби, дидактичні матеріали зберігаються у шафах вихователя, а які вироби та посібники є доцільними експонатами національного куточка. Не все підряд потрібно виставляти у цей осередок. Важливо зазначити, що коли відбуваються зміни в експозиції національного куточка, то це обов'язково прописується в календарному плані і на це  потрібно звернути увагу дітей (пояснити, з чим вони пов'язані, детально розглянути нові предмети чи вироби, провести спостереження та бесіду).

Національний куточок у першій та другій молодших групах

1.       Ляльки - хлопчик і дівчинка в національному одязі;

2.       Вироби народних промислів України:

-           посуд: миска, полумисок, горщик, макітра, глечик, куманець, барильце, горнятко (посуд можна ставити на рушник-стирок, а у святкові дні - на святковий рушник);

-           народні іграшки;

-           вишивки, вироби із соломи, лози, дерева, глини, ниток, тканини, тіста (ІІ молодша група);

-           музичні дитячі народні інструменти (яворівські сопілка, дзиґа, свищики (різної форми);

-           писанки (виставляються напередодні Великодня).

Виставляється по 1-2 предмети кожного виду виробу, які протягом року змінюються на інші, або змінюються на такі самі, але з іншим розписом тощо.

3.       Альбом «Українські казки» з ілюстраціями до казок (поповнюються поступово). Різні види театрів за змістом казок.

4.       Макет подвір'я з українською хатою, спорудами для свійських тварин та фігурки тварин.

5.       Дидактичні ігри народознавчого змісту. Наприклад, «Збери з частин ціле», «Пазли з казками» тощо.

6.       Книжки-розмальовки.

У вихователів обов'язково повинні зберігатися у шафі  тематичні папки, збірки  або альбоми, які виставляються у національний куточок за потребою:

-           «Дитячий фольклор»;

-           «Народні ігри та іграшки»;

-           «Моя сім'я»;

-           «Український одяг для хлопчиків і дівчаток»;

-           «Українські страви» (ІІ молодша група);

-           «Моє селище» (ІІ молодша група).

Національний куточок у середній групі

1.       Ляльки - хлопчик і дівчинка в національному одязі;

2.       Вироби народних промислів України:

-           посуд: миска, полумисок, горщик, макітра, глечик, куманець, барильце, горнятко, дерев'яна ложка (посуд можна ставити на рушник-стирок, а у святкові дні - на святковий рушник);

-           народні іграшки;

-           вишиванки;

-           музичні дитячі народні інструменти (яворівські: сопілка, дзиґа, свищики (різної форми);

-           писанки (виставляються напередодні Великодня).

       Виставляється по 1-2 предмети кожного виду виробу, які протягом року змінюються на інші, або змінюються на такі самі, але з іншим розписом тощо.

3.       Альбом «Українські казки» з ілюстраціями до казок (поповнюються поступово). Різні види театрів за змістом казок.

4.       Макет подвір'я з українською хатою, спорудами для свійських тварин та фігурки тварин.

5.       Дидактичні ігри (орієнтовний перелік): «Знайди за назвою український посуд», «Збери з частин ціле» (розбилася таця, іграшка-свищик тощо), «Що зайве?» (народні та сучасні музичні інструменти, український народний та сучасний одяг тощо).

6.       Фотоальбом «Наше селище - Квасилів».

7.       Книжки-розмальовки.

 У вихователів обов'язково повинні зберігатися у шафі  тематичні папки, збірки  або альбоми, які виставляються у національний куточок за потребою:

-           «Дитячий фольклор»;

-           «Народні ігри та іграшки»;

-           «Український одяг для хлопчиків і дівчаток»;

-           «Українські страви»;

-           «Сімейні свята»;

-           «Моя сім'я»;

-           «Предмети побуту і вжитку»

-           «Картини українських художників-класиків»; «Картини сучасних митців»; «Творчість художників Рівненщини» тощо.

Національний куточок у старшій групі

1.       Ляльки - хлопчик і дівчинка в національному одязі;

2.       Мапа (карта) України або її макет; глобус;

3.       Вироби народних промислів України:

-       посуд: миска, полумисок, горщик, макітра, глечик, куманець, барильце, горнятко тощо (посуд можна ставити на рушник-стирок, а у святкові дні - на святковий рушник);

-       різьба: таріль, таця;

-       лозоплетіння: кошик, бриль тощо;

-       народні іграшки (косівська, опішнянська, петриківська, яворівська тощо);

-       музичні дитячі народні інструменти: яворівські сопілка, дзиґа, свищики різної форми, скрипка тощо  (або альбом);

-       скульптура малих форм (кращі зразки);

-       писанки (виставляються напередодні Великодня).

Виставляється по 2-3 предмети кожного виду виробу, які протягом року змінюються на інші, або змінюються на такі самі, але з іншим розписом тощо.

4.       Альбом «Українські казки» з ілюстраціями до казок (поповнюються поступово). Різні види театрів за змістом казок.

5.       Фотоальбоми: «Наше селище - Квасилів» (відповідні листівки пам'ятних місць, Герб, Прапор міста/селища, макет міста/селища, портрети відомих земляків тощо); «Україна - наша держава», «Київ - столиця України»; відповідні діафільми, слайди.

6.       Макет подвір'я з українською хатою, спорудами для свійських тварин та фігурки тварин.

7.       Дидактичні ігри (орієнтовний перелік): «Знайди за назвою український посуд», «Збери з частин ціле» (розбилася таця, іграшка-свищик тощо), «Що зайве?» (народні та сучасні музичні інструменти, український народний та сучасний одяг, вироби народних промислів тощо), «Дорогами країни» (робота з мапою України), «Що з чого зроблено?», «Відгадай вид ремесла», «Розкажи про виріб, який найбільше сподобався», «Який візерунок кращий?», «Відшукай геометричні фігури в орнаментах», «Чиї це пелюсточки і листочки?» тощо.

8.       Книжки-розмальовки.

У вихователів обов'язково повинні зберігатися у шафі  тематичні папки, збірки  або альбоми, які виставляються у національний куточок за потребою:

-           «Державні символи України» (на звороті кожного надруковані орієнтовні бесіди з дітьми про цей символ); портрет Президента України;

-           «Національні символи України» (хліб, рушник, віночок, калина тощо);

-           «Український національний одяг»;

-           «Визначні дати України» (ілюстрації, які відображають святкові події; можна виставляти в куточку напередодні цих свят);

-           «Митці України» («Картини українських художників-класиків»; «Картини сучасних митців»; «Творчість художників Рівненщини»);

-           портрети Т.Г. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка та інших (вивішуються в національному куточку в дні народження та вшанування пам'яті видатних діячів, прикрашаються вишитим рушником);

-           «Народні ігри та іграшки» (косівська, яворівська, опішнянська, петриківська, народні іграшки свого регіону); матеріал для розфарбовування заготовок та виготовлення іграшок дітьми;

-           «Музичні народні інструменти»; аудіозаписи українських народних пісень;

-           «Українські ремесла» (українська вишивка, витинанка, різьбярство, кушнірство (художнє оздоблення шкіряних виробів), художня обробка металу (мідь, бронза, латунь), гончарство, плетіння, писанкарство);

-           «Малі фольклорні жанри».

-           «Українські страви»;

-           «Сімейні свята»;

-           «Моя сім'я»;

-           «Предмети побуту і вжитку»,

-           «Птахи-символи»;

-           «Дерева-символи»,

-           «Рослини-символи»;

-           «Хатні символи і обереги»;

-           «Українські витинанки»;

-           «Українські вишиванки»;

-           Натуральні зразки корисних копалин та ілюстрації; вироби з різних матеріалів;

-           Рушники свого регіону (вишивані і ткані) тощо.

Проблема духовно-морального і патріотичного виховання дітей в даний час стала надзвичайно актуальною в зв'язку з помітним погіршенням морального і духовного стану підростаючого покоління, яке проявляється в викривлення моральної свідомості, емоційної, вольової і соціальної незрілості дітей, підлітків та молоді.

Дошкільний вік - фундамент загального розвитку дитини, стартовий період всіх високих людських чеснот. Зберегти людське в наших дітях, закласти моральні та патріотичні основи, які зроблять їх більш стійкими до небажаних впливів, вчити їх правилам спілкування, вмінню жити серед людей - головні ідеї виховання людини і його душі. Дитина дошкільного віку сприйнятливий до емоційно-ціннісному, духовно-моральному розвитку, громадянського виховання, і в той же час недоліки розвитку і виховання в цей період життя важко заповнити в наступні роки.

Протягом багаторічної роботи в нашому дошкільному навчальному закладі виявлялися можливості використання різноманітних засобів морально-патріотичного виховання: спілкування, ігри, читання художньої літератури, усна народна творчість, музика та інші. Однак в системі роботи з даного напрямку надається особливе значення музично-театралізованої діяльності, як засобу емоційно-морального розвитку дошкільників, де відбувається формування різних сторін особистості.

Музично-театралізована діяльність в нашому дошкільному навчальному закладі займає особливе місце. Театральне мистецтво, будучи важливим фактором художнього розвитку, має великий вплив на емоційну сферу дитини. Протягом ряду років мною музичним керівником проводиться цілеспрямована діяльність з розвитку творчих здібностей дошкільнят. Основою педагогічних технологій в моїй роботі є гра-драматизація, одна з можливих форм переходу до продуктивної діяльності. З огляду на інтерес дітей до ігор-драматизації і їх доступність дитячого сприйняття, відбувається прилучення до театру, який має велике значення для духовно-морального і патріотичного виховання дошкільнят.

Виходячи з цього, у своїй роботі я вирішую такі педагогічні завдання:

- Розвивати у дітей емоційно-ціннісне ставлення до рідного краю, країні, дбайливе ставлення до пам'яток, культуру, природу рідного краю;

- Розвивати у дітей інтерес до усної народної творчості, малому фольклору за допомогою виконання народних пісень;

- Створювати у дітей уявлення про життя народу в різні історичні епохи, його культурі, рідний край;

- Створювати у дітей емоційний настрій через ознайомлення їх з народними танцями, іграми, інсценівками, хороводами;

- Формувати творчу уяву за допомогою музично-театралізованих постановок;

- Виховувати патріотичне почуття гордості за рідне місто, край, «малу» батьківщину.

Необхідними умовами для реалізації поставлених завдань є:

- Поетапність включення дітей в театралізовану діяльність з урахуванням вікових та індивідуальних здібностей;

- Реалізація індивідуально-диференційованого підходу до особистості дитини;

- Використання ігрових форм стимулювання інтересу до театральної діяльності;

- Забезпечення співпраці з батьками та їх безпосереднє зацікавлена ​​участь в предметно-театралізованому середовищі.

В системі роботи з дітьми з морально-патріотичного виховання найбільш змістовними і цікавими є народні свята, як засіб вираження національного характеру за допомогою пісенної, танцювальної, театральної і ігровий діяльності.

Оптимальним для морального і патріотичного виховання в дитячому садку є проведення сезонних музично-театралізованих свят: «Веселий ярмарок», «Маленькі козачата», «Різдво», «Стрітення», «Масляна», «Великдень», «Іван Купала», «Спас», «Іменини берізки »(Трійця).

Через театралізовану діяльність діти разом з дорослими досліджують особливості роботи з формування морально-патріотичного ставлення до культурної спадщини і почуття причетності йому є залучення дітей до народної культури та побуту. Народне мистецтво входить в життя сучасної дитини разом з народною піснею, казкою, хороводами, танцями, тому воно так близько йому і зрозуміло.

Дана робота знайомить дітей з народним костюмом і костюмами людей інших національностей. Цей важливий момент дозволяє показати безперервний зв'язок поколінь і зв'язок мистецтва виготовлення костюма з духовними традиціями народу.

Предметом пізнання є також оформлення та декорації народних свят. А засобами народних казок, афоризмів, прислів'їв, приказок, інсценівок розширюється коло прилучення до усної народної творчості.

Наявний досвід роботи за даним напрямком дозволяє визначити подальшу діяльність по створенню системи використання педагогічних можливостей театральної діяльності в духовно-моральному і патріотичному вихованні дітей дошкільного віку.

Онлайн -гра "Знайди однакові пари" (тема: Україна)